Кохати, чи просто чекати,
Того, що дарований літом,
А може в час тиші мовчати,
Лишень милуватися світом.
Але, цей світ, нині жорстокий,
Руїни, сирени, снаряди,
Вкрав погляд, очей карооких,
Відлунням котилось - назавжди.
То вітер, вночі увірвався,
Відкривши кватирку до болю,,
Шаманом гудів, намагався,
Щоби розлучилась поволі.
Три стежки, та залишилось дві,
То долі спроможність рішати,
Та зникла де він, йшов, у пітьмі,
Ніхто не сміє осуждати.
Не йду по розпеченій землі,
Не здатна літати, як птаха,
Коли ще весна, буяє цвіт,
Відміряно часу кохати.
Не варто в сумлінні страждати,
Не знати чи стріну, те, завтра,
Якби ж пізнати миті щастя…
Під сонячним і мирним небом.
11.01.2026 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056152
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.01.2026
автор: Ніна Незламна