Нам з тобо́ю так ди́вно, напе́вно,
у широ́тах помі́рних зустрі́ти
Це палання небесного цвіту,
перели́ви й тони́ напівте́мні...
Вже тако́ї не бу́де ж обма́ри —
в ніч спада́ла пала́юча зли́ва,
виграва́ла танцю́юча Жи́ва...
Ще тако́ї не ви́дів прима́ри!
Ми ж з тобо́ю опівніч погля́ньмо
на звича́йне небе́снеє чу́до,
яке ти вже пові́к не забу́деш —
це зеле́но-роже́во-багря́не...
Дивува́лись карти́ні небе́сній
та про ми́р замовля́ли болі́ди,
проклина́ючи о́рди «сусі́да»
та благали: «О, ве́сно! Воскре́сни!»
2026 ©Ігор Штанько
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056130
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.01.2026
автор: Hmelyar