Коли́ у серці роздратовано кипи́ть,
Й душа готує вибухи від гні́ву, —
Важливо лише стриматись на мить,
бо це звитяга впевнена й красива.
Коли́ у гніві швидко на отвіт гото́в,
Але змовчи, щоб тьма не полонила...
Позбавиш зло його першооснов, —
розкриється в тобі незрима сила.
І ти в душі збудуєш храм, аж до небес,
Коли вгамуєш помсти враз бажання.
Внесеш у храм той віру ясних плес
І світло невгасиме без вагання.
Коли у серці роздратовано кипить,
в твоїй душі іде незрима битва,
І сила тиші у звитяжну мить,
тобі щитом постане, мов молитва.
І це не слабкість ница. Це — твоя могуть,
Уразити ж бо легше... Ти ж спокоєм
й любов’ю в тиші ворога здобудь!
І буде перемога за тобою.
2026 ©Ігор Штанько
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056129
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.01.2026
автор: Hmelyar