Зимовий вітер гонить хмар-вітрила,
Вони несуть січневий сніг в собі,
Який летить зненацька як на крилах,
Цей снігопад танцює у юрбі.
Небес палати двері всі відкрили,
Тумани, як примари голубі,
Снуть зрання у кронах – наче «мілі»,
Дерева всі поснули в журбі.
Холодний погляд ллється знову з Неба,
Моя душа від холоду сумна…
Тепла прошу – у цьому є потреба…
В такій хвилині я – завжди одна,
Даю Зимі сигнал – Сніжить не треба…
Прохання щире плине із вікна.
23.01.2026
Сонет написано під час вимкнення ел.енергії
Свідоцтво про публікацію: №0050312120260126
© Тетяна Іванова Юртина, 2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056108
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.01.2026
автор: Тетяна Іванова - Юртина