баклани рибалять у задзеркаллі,
пісок ставить воду під сумнів,
світло і мандрівник розчиняються
одночасно
крізь мушлі просилений вітер
намистом вішається на шию
форма хмар міняє форму зіниць,
крило передує падінню і навпаки,
ти передуєш собі просвітленій
самою лише уявою птах
проникає крилами у долоні
вчить твої пальці розсікати повітря
махати ними не лише для прощання
босоніж пече,
море не відкидає тіні (хіба углиб),
колосіє пісок,
вода — безсумнівна
наодинці у мушлі замикається хвиля
подальше відлуння це пісня пам’яті
пробач за те що мене тут немає
21.07.25
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056090
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.01.2026
автор: Тарас Яресько