дощова вода прилинула до верхів і
звісила ноги,
на совиних частотах кора слухає ніч,
вчора зопалу передряпала всю долоню
яка намагалась її загладити,
охопити дерево не вдається двома руками —
так поглиблюється самотність,
жолудям позривало дахи,
розкололись горіхи,
під пахвами вітру ще пахне свободою
пахне глицею,
перелітні лишають монетки гнізд
для своїх повернень,
шальки плечей врівноважує порожнеча
а коли виходить із рівноваги —
сріблясті павутинки в повітрі
клубочуться з її швів
і все що досі здавалось рухом
на мить припиняє
її обманювати
21.09.25
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056089
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.01.2026
автор: Тарас Яресько