Хтось просить циганку, на долю гадати,
Хтось просить у інших, та просто подати.
Хтось вірить мольфарам, провісникам з гір,
Моє інше кредо - у себе лише вір.
Не буду циганці свої я долоні,
Показувать відьмі лінії долі.
Й мольфарам я кланятись теж не піду,
А сам буду нести і радість й біду.
За долю потрібно не плакать й молитись,
Під вітром недобрим стоять, не хилитись.
Мольфари неправду теж можуть сказати,
Циганці від бога, дано їй брехати.
Життя, то не просто, то довга є нива,
Ото, як прожив, то такі й будуть Жнива.
Хто потом ту ниву полив, там зросте,
А хто мудрував, там колосся пусте.
В. Небайдужий.
Січень 2026 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056067
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.01.2026
автор: Небайдужий