Правнук Івана Крип’якевича – історика,
А ще Артемія Цегельського - священника,
В Сибір якого на заслання запроторили,
За те, що він не з’їв московського вареника. Іконописиця метка – мати Артемія.
УГКЦ священник батько, ректор ще
Перший у ЛБА – заслуга це, не премія.
В УКУ перетворилась – в душах віру тче.
У Львові син Артем був мамою народжений.
У школі добре вчився і повагу мав.
Був пластуном, читав, до спорту мав він входження.
УКУ закінчив. Там історію вивчав.
Як почалася революція – та, Гідності,
Він на Майдані був і участь у ній брав.
Як Крим рф вхопила, не позбувся рідності
З людьми півострова – вкраїнцям помагав.
До лав «Азову» він вступив у 14-ім,
Потім улився в спецпідрозділ – у «Гарпун».
Брав участь в діях бойових – їх вивчив матриці.
Схід України боронив вояк-пластун.
Службу скінчив – об’їздив світ уздовж і впоперек.
В гори ходив і з парашута він стрибав.
На мотоциклі їздив і ходив до опери,
На лижах їздив взимку, шлях з гори долав.
При цьому мав на серці патріота шати.
Повномасштабна в край ввірвалась, з США
До України повернувся, захищати
Почав її, сміливість витягнув з коша.
З ним побратимам було затишно, безпечно,
Учив їх дух тримати і тримати крок.
Міг він в Америці сидіти безконечно,
Але не міг – бо краю захист плів з думок.
Думки його стали реальними – країні,
Де народився й виріс, хлопець послужив. Віддав життя – своє одне він – Україні!
В бою загинув. 26 лише прожив…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056063
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.01.2026
автор: Крилата (Любов Пікас)