А ти є мій ребус, вето і табу,
Там , де живе любов, там розлук немає.
До твоїх ніг кленовим листям впаду,
Злечу сивим голубом в небо безкрає.
Не став на паузу, ти свою любов,
Ніколи на потім, завтра , не залишай.
Не дай обманутись долі - знов і знов,
Та із почуттями серця ти - не грай.
Всевишній дорогу до тебе вказав,
Щоб з тобою наші долі поєднати.
О скільки літ, як зірку з неба чекав !
Тебе своєю коханою назвати.
Ти не бійся зими, що впав перший сніг
Я захищу від хуртовин, заметілі.
Хочу чути твій ніжний голос твій сміх , -
Щоб воркутати вдвох, як голуби милі.
Не втікай наче пташка від грози, дощу
Довірся, відкрий серце для любові.
Я тисяч раз скажу тобі : люблю, люблю -
Щоб леліяти наче квітку в слові .
Скажи мені, з якої ти планети?...
З Венери, чи із Марсу, ти - сюди прийшла?....
Лечу, як сокіл крізь сніжні намети,-
Щоб летіти до ясних зір в два крила. .
А ти - моя ілюзія і міраж, -
Промінь сонечка весни в сивім тумані.
А у життєвім морі пристань - кураж
Берег щастя - ніжна квітка у коханні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056060
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.01.2026
автор: Чайківчанка