Я озираюсь на паркову рідну алею...
Світле минуле... Попереду - крок у безодню.
Так і не став я сучасності тихим лакеєм!
Тільки хода моя вже беззмістовно-самотня.
Я озираюсь... Душа так зігрітися хоче!
Серце шматує незіграна зболена правда.
Тихо лягає зима на заплющені очі -
Дотик холодний чужого, порожнього "завтра".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056031
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.01.2026
автор: Артур Дмитрович Курдіновський