Мов мені, зоре, народжена в бурі,
кречети чию гойдали колиску
хвилями співу вогніючих фурій,
звідки черпаєш ти світло для блиску?
Ким були звінчані леготи літні
лагідні з хугами фйордів, що веснами
спе́чним арканом вітрі́в у граніті
рухами скульптора стан твій витесував?
Полумʼям капища ко́го із пращурів
повняться карі бездонні заплавини
золота, що поміж дикими хащами
в повню добу́ли і в тиглях розплавили?
Хто наріза́в на стрічки́ падолистові
теплої осені пелехи виріїв,
що в твої коси янтарними зблисками
присмерком літнім вплітали валькірії?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056028
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.01.2026
автор: К0ВАЛЬ