Кому ж не пасує Венеція?..
Лагуна гойдає човни.
Тут кожен світанок, мов спеція
для тих, хто кохає світи.
А вулички, наче обіймами,
несміло торкаються пліч.
І кожен місток, ніби фільмами
веде у спокусливу ніч.
За середньовічними брамами
коханці у масках снують.
І навіть будинки тут парами,
п'янку свою карму несуть.
Тут місяць роздмухує зарево…
І хвилі нашіптують сни…
Тут вечір — для обраних марево —
солодке вино без вини.
© ОльгаБереза
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056024
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.01.2026
автор: Ольга Береза