Ви усміхаєтесь — знайомо,
мов вітер, що огорне в шалі.
І ми — дві змови, дві любови,
що запечатують печалі.
Де кожна клятва — звук кришталю,
який уміє розбиватись.
А кожен подих — присмак жалю,
захований за серця ґрати.
Там що не штрих — то дотик пальців,
що пам’ять має дивну, власну.
А погляд — віра двох зухвальців,
які кохають без пояснень.
Там серце — мов з горіха зерня…
Палке, жагуче і відверте.
Бува, колюче, наче терня.
І до нестями щире й вперте.
І хай там що… Гарячі груди
обом зшиває нитка світла.
Коли любов не аби бути,
а власне — бо вона розквітла.
© Ольга Береза
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056023
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.01.2026
автор: Ольга Береза