Не хочеш, бусурмане, то не їж.
Пшоно та сало зварені по духу.
Козача їжа у степу – куліш.
Я ось що розкажу тобі, послухай:
пшоно дарує нам Чумацький Шлях,
ім’я назву я кожної зернинки,
і не важливо турок ти чи лях
сідай до столу, хліба на шкоринку…
не думай упереджено про нас,
не ми з мечем прийшли на ваші землі,
не нагодує доля про запас,
після Купала ночі стали темні.
На місяць виє десь голодний звір,
зриває протяг тютюну завісу,
і навіть якщо жде кривавий пир,
козак не зрадить кулішу та крісу.
Ти розумієш, бачу по очах.
Пшоно дарує нам – Чумацький Шлях.
25.01.26р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056006
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.01.2026
автор: Микола Соболь