Рівне – місто обласного значення.
Річка Устя шле йому привіти.
Перші люди тут, таке є бачення,
Жили ще в часи палеоліту.
За князівства Галицько-Волинського
Стало знаним місто це у світі.
В польській книзі мовою латинською
Згадане в тринадцятім столітті.
В чотирнадцятім – князі литовські
Рівне під свою взяли опіку.
Підкорялося законам польським,
Й козакам, яких було без ліку.
Військо шведа Карла місто знало.
Потім Польщі знов воно дісталось -
Князі Любомирські його взяли,
Їм багато що зробити вдалось.
Підняли палац і парк заклали,
Де скульптури і алеї – свято!
Охорону чисельну тримали
Й челяді було у них багато.
Любомирські були не інертні –
На підйом швидкі і добросердні.
Утисків євреї зазнавали
У Європі – в Рівне їх позвали.
В місто дух свій, крок і побут влили,
Вулицю окрему заселили.
Німці теж потрохи прибували,
Вулицю свою тут заснували.
Свій куток тримало й духівництво,
Урядництво міста й ремісництво.
Коли Польща вдруге поділилась,
В Рівнім росіяни оселились.
Стало місто центром повітовим
У намісництві Волинськім новім.
З поштою і транспортом кінноти
Почало до співу брати ноти.
Залізнична станція звелася,
Колія для потягів знеслася.
І шосейна пролягла дорога –
Через місто, для торгів підмога.
Ще електростанція піднялась –
До війни, що першою назвалась
Світовою. Опісля війни
Місту рвало мрізне військо сни:
З більшовицьким та із польським смаком,
І австро-німецьке було також,
Навіть уряд УНР тут жив
І Петлюра слід свій залишив.
А вже у XX-му столітті,
Рівне узяла у свої сіті
Польща знов – на 19 літ.
До 39-ого в політ
Йшла тут. Мала в час цей, хоч з тертям,
Й українська нація життя.
«Пласт», «Просвіта» в місті існували
І ОУН – підпільно заснували.
Вийшов Молотова- Ріббентропа пакт,
Рівне до РС влилося – факт.
Статус міста взяло на лету.
Пережило Другу світову.
Німці вбили багатьох євреїв,
Як зайшли й дістали привілеї.
Українці дух в цей час тримали
І газету навіть випускали.
Здійснював редакцію Самчук –
Ткав патріотичну він парчу.
Ольжич, Ніл Хасевич і Теліга
Разом з ним тримали вищу лігу.
І журнали знали видання –
«Український хлібороб» і «Орленя».
У 44-ому пішли
Німці. Із Московщини прийшли
Нові кадри – містом розбрелися,
Масові арешти почалися.
Страчували всіх, хто був в УПА,
В кого слово «воля» голова
Втримувала, кликала до руху.
Їх під кулю, мов під лапку муху.
Місто, правда, підніматись стало.
Виросли райони і квартали.
Заклади освіти і науки
І культури – звісно, не без муки.
Працювати треба було вдало,
А платили за роботу мало.
Хімзавод і льонокомбінат
З аеровокзалом стали в ряд.
Так, роботу люди в місті мали,
Та російська всюди панувала.
В 91-ім все змінилось.
Українська в простір міста влилась.
Рівне – таку назву місту дали,
Доти його Ровном називали.
Пам’ятник знесли вождю народів.
Про його любов брехати годі!
Не людей він, владу любив, славу.
На тюрмі і крові звів державу.
Поміняли в Рівнім назви вулиць.
Більше сотні термін свій відбули –
Ті, які носили імена
Тих, які народ вели до дна.
Тих, які чолом комуні били,
Українців гнули, не любили.
За рік до двохтисячного року
Здійснені були й такі ще кроки:
Пам’ятник Шевченкові відкрили,
Бронзи аж 5 тонн у нього влили.
Пам’ятник і Самчуку Улану,
Що сидить на лаві гарно вбраний,
І Несвицькій – рівненській княгині,
В Рівному звели. Стоять і нині.
Командиру Климу – УПА сину,
Є і всім, хто ліг за Україну.
Роду Лимич ще за слід яскравий –
Притягнули Магдебурзьке право.
З Матір’ю Ісуса є колона,
Християнам – вірна охорона.
Ще Свято-Покровський є собор –
Стиль там український, гарний хор.
Вчительці є пам’ятник, що перша.
Довкруж неї пташки шлях свій вершать.
Місто славить ще музей бурштинки,
Парки – Т. Шевченка, «Лебединка».
«Оствиця» ще – історичний парк.
Є муздрамтеатр і зоопарк.
Є і філармонія – як криця,
Й рівненська дитяча залізниця.
Є палаци і бібліотеки.
Душі в них клекочуть, мов лелеки.
Тут проводять різні фестивалі
І книжки письменників – у славі.
Гарне місто Рівне. Маєш змогу,
То колись навідайся до нього.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055991
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.01.2026
автор: Крилата (Любов Пікас)