До війська, якось, орків лаптєногих
У якості "поддєржкі братскіх стран",
З'явився темношкірий і убогий,
Місцевий житель джунглів чи саван.
Така собі, чорненька одноразка,
Яка зникає в першому ж бою.
Була йому відразу вже поразка
Зайнявши місце в орчому строю.
Зима лютує, парубок зігнувся.
В думках бракує рятувальних слів.
Дідусь покійний в Африці здригнувся,
Коли онук молитви шепотів!
Вапном холодним всипане довкілля.
Не гріє сонце й сліпить білизна.
Нема тут африканського дозвілля:
Зелені лиш ялина та сосна.
Чого ж тобі та й дома не сиділось?
Лишався б там без виїзду, як пень.
На місці, де сім'я твоя гніздилась
Й крутив би мавпам дулі цілий день.
Довбав би ще кокоси потихеньку.
Невже за них є кращим автомат?
Свою дружину кинув там чорненьку,
А хтось їй подарує негринят!
Тож, певно, краще б ти іще маленьким
Коли вже в мамки груди не смоктав,
Бананом подавився б солоденьким,
Чи під "колеса" слонику попав!
Бо тут твій вихід значно буде гірший.
Тож зразу ноги в руки і... тікай!
Повір мені: полон занадто ліпший,
Ніж путінський посмертний буде рай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055973
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.01.2026
автор: Шарм