Він не побачить вже ясної днини,
Слова останні всі були гірки.
Та не обійме жінку і дитину,
Не доживе свої земні роки.
Короткий подих був в нічну годину,
Бійця чекають у Світах зірки.
Кохана десь страждає половина,
Біду відчула – біль в думках стрімких.
Лишилась мати молода вдовою,
Загинув воїн – України Цвіт!
Синочок виросте вже сиротою…
Чи втрата ця схвилює сонний Світ?
Коли байдужість, як завжди німою,
Живе під час війни багато літ;(
23.01.2026
Сонет написано під час вимкнення ел.енергії
Свідоцтво про публікацію: №0050290120260123
© Тетяна Іванова Юртина, 2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055971
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.01.2026
автор: Тетяна Іванова - Юртина