Хоч раннє сонце в русі неоспірне,
Та неподвижність — мій живий девіз.
І хай і серце б'ється в грудях вірне —
В камінні тіло, мертве й непокірне,
Не видно сміху та й бракує сліз.
Хто буду я і батько мій по праву?
Я й сам не скажу, бо забув за час.
Він роботящий та шукав не славу —
Мене ліпив він як розумну вправу,
Собі в дозвілля і на радість мас.
І ти спинись, мій друже, на хвилину,
Поглянь на мене — я не ренесанс?
Яку щасливу творить вам людину
Мистецтво те, що квітне без упину,
Що всім на вічність подарує шанс.
24.01.2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055964
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.01.2026
автор: Василь Гаврилишин