Усіялось поле сірим полином,
Лиш маки деінде квітнуть у смутку,
Тут стільки було знайомих стежинок,
Зробила війна пустелю безлюдну.
У просторі чути, регіт зловтішний,
Стерв'ятник щасливий...гепає в бубон,
Це ж треба отак загадити мізки,
Аби керувати зляканим людом.
Кому ви потрібні залишки долі?
Мамона безжально схопить за горло,
Наживу побачить, звісно до зброї,
Що зробиш скажи? Як світло вкрав морок...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055946
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.01.2026
автор: liza Bird