Де ти блукав, серпневий вітре?
Кому висушував сльозу?
Де обдував житло розбите
Та холодив пекучий сум?
Все вієш, хмари небом гониш.
То пил роздмухуєш, то дим
З обпалених війною дворищ,
По котрим лапоть походив.
Коли ж ти станеш теплим вуґом,
На клумбах квіти поливать?
Де плюшеве зайча без вуха
Сховала ревно кропива.
А в домі ти один господар,
Гортаєш листя зі шпалер.
Там відчай протягами ходить,
Годинник на стіні завмер.
І море склЯнок - посуд, вікна,
Немов на хвилях буруни.
Та дивом уцілів і квітне
Кущ пеларгоній осяйний.
Горить він вогником надії,
Хоч і сумує, звісно, теж.
Та жде, що ти дощу навієш,
І в раму вибиту заллєш.
08.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055945
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.01.2026
автор: Горова Л.