Я не даю примарних обіцянок,
Слова мої, це не порожній звук.
Бо що ти скажеш, як настане ранок,
І птах любові випурхне із рук?
Все сталося негадано нежданно,
Тут нічия і не моя вина.
Мені почулось, хтось сказав - кохана!
Чи це був ти? чи травень і весна?
Не п'ю вина, але була, мов п'яна,
Куди я йшла без стежки у саду?
Там соловей співав мені до рання,
Купали роси зелень молоду.
Ти був так близько, подих твій гарячий,
Жагучу іскру в серці запалив.
Це спалах був!.. чому тепер я плачу?
Пробач, ні в чому ти не завинив.
... Сховався місяць за далеку гору,
В криниці зорі доторкнулись дна.
Додому йду у світанкову пору,
І стелить стежку квітами весна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055923
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.01.2026
автор: majra