Вино в твоїм бокалі плило краплями п'янкими
Червоне... Кріс де Бург знову кохав незмінну Леді.
Годинник... та весь світ, здавалось, поряд... поряд плинув,
Жадаючи, чекаючи несповнену трагедію...
Ти танцювала... Хвилювала, ледве по підлозі,
Ніколи не зминаючи, не змінюючи крила...
Від часу... Так молилась... так бажала...так здалося,
Ти марила, ти мріяла та ти того хотіла...
Вино грайливе, ти п'янка, підбори на паркеті
Вистукували ритм свого життя у божевіллі.
Дарма, що зливи у душі, як партії кларнетні,
Виводять нові обрії, відтягуючи мрії...
Ти танцювала... Хвилювала світ несамовито,
Зріваючи овації у кожнім своїм русі,
Але не знала, скільки у житті посеред квітів
Реального життя, а скільки зітканих ілюзій...
Вино в твоїм бокалі плило краплями п'янкими
Червоне... Кріс де Бург знову кохав незмінну Леді.
Годинник... та весь світ завмер і поряд... поряд плинув,
Жадаючи, чекаючи несповнену трагедію...
23.01.2019 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055907
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2026
автор: Володимир Науменко