кам’яніє
квіткова свідомість
знову сплуталася у пуп’янок
вітер у театрі тіней може рухати лише
найлегшими з них
реп’яхи колючками чіпляються
за своє прискорене дихання
каліграфія літери «о» на воді,
здивування поверхні чи глибини,
темрява теж роззявляє рота
розміром з місяць
жовтий пилок оцвітини —
зведений брат піску —
розкришена стрілка
сонячного годинника
все що навчиться
дихати крізь стеблину
бачити крізь стеблину
чути крізь неї
врешті вибухне квіткою на
іншім її кінці
прочиняється проступає
губи важать прозорість вітру
маски зірвано
маски скинуто
в них гніздяться живі птахи
02.08.25
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055882
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2026
автор: Тарас Яресько