Простіть мій батьку, що в своїй роботі
Я словом нині перешкоджу вам.
Покиньте камінь і кайло в болоті,
Спочинок дайте онімілій плоті,
Що трудиться, як проклятий Адам.
Я йду шляхом, який ви нам проклали,
І поступ мій — бадьорий і живий.
Троянди рву, де плавились метали,
Лечу стежками де були завали, —
Хоч зупинися та кохання пий.
Скажіть братам потерти каплі поту,
Хай спиняться у муках хоч на день.
Покличте їх і втіште їх турботу,
Стисніть їм руки, повні скалок дроту, —
Хай вільний кисень впустять до легень.
Ходімо разом щастя майструвати,
Нове життя для юних поколінь,
Що вже не знають про іржаві ґрати
І звуть Мойсея в рідну радість хати
У галицьку свобідну далечінь.
А я вас сам чекатиму на скалах,
Де проростає перший кипарис.
Я там, нектар мішаючи в бокалах,
Давида ліплю по старих лекалах,
Що вірш метає, як метав би спис.
23.01.2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055879
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2026
автор: Василь Гаврилишин