Бетмен
Тому зима відлигою закрапала,
Сказала вкотре - їй не до краси,
Бо той, хто ждав її, сидить заплаканим,
А ще учора ковзани просив.
І стогне біль, і падає на голову
Незнаний жах, і ранок почорнів,
Забутий Бетмен дивиться здивовано
В незрозумілу дірку у стіні.
Як у безодню космосу засмоктує
Туди тепло, і тістечок ваніль,
Ще вчора не давав бешкетник спокою,
Сьогодні ж дивна тиша звідусіль.
Не чутно сміху, голосу дитячого,
Ворота замкнено, затих за ними плач.
Сідає пил на іграшки у ящику.
Чомусь зі стелі крапає на плащ...
12.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055874
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2026
автор: Горова Л.