До нотаріуса бабу
Нове горе привело:
-Що писати в заповіті,
Так, щоб грамотно було?
Бо щось в боці закололо,
В голові весь день гуло,
Вже боюсь, щоб мою душу
На той світ не повело.
То хай будуть документи
Всі готові на той час,
Бо, як виникне болячка –
Не діжду прийти до вас.
Діти, правнуки і внуки
Будуть бігати тоді,
Виясняти, уточняти –
Всі опиняться в біді.
Юрист гарно і доступно
Все бабусі розказав,
Із статті ’’Сімейне право’’
Якісь пункти прочитав.
-Треба чітко написати
(Заповіт - це не лайно):
Кому транспорт, дача, хата,
Заощадження, майно.
Треба, щоб був ясний розум,
У цій справі не спішіть,
Все продумайте детально
І папір цей принесіть.
Баба думала, гадала,
Позбулась спокою й снів:
-Що я маю, крім хвороби?
Глиняний порожній хлів…
Стара хата похилилась,
Кілька відер є піску,
Майно й гроші тільки снились,
Ліжко й милиці в кутку.
Все прикинула, зітхала,
Слушний вибрала момент,
Одним махом написала
Цей важливий документ:
’’Заповіт Марини Роги.
Пишу в ясному умі.
Не надбала я нічого,
Заробіть собі самі’’.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055864
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2026
автор: Катерина Собова