Волохата мавпа,
крупний вид примата,
в дзеркало на мене
глянула зрання.
Я не був готовий
цей удар тримати.
Вкляк отетеріло,
наче цуценя.
Втупився на мавпу,
витріщив очиці:
"Шимпанзе? горила?
бабуїн? гібон?"
Чи то наяву це,
чи мені це сниться?
Кліпає і мавпа,
а в очах – любов.
– Хто ти, дивна мавпо,
що з люстра раптово
спозаранку свердлиш
поглядом мене?
– Це твоя мармиза, –
мов прибила словом
мавпа хитромудра
й губенята мне.
– Просто ти давненько
не голився, хлопче.
Швидко заростаєш,
мов орангутанг.
Довго я вмивався,
а, продерши очі,
вздрів себе нарешті –
і зареготав!
© Сашко Обрій.
24.06.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055857
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2026
автор: Сашко Обрій