Звук будильника, як сильний порив вітру з дощем в обличчя, вирвав Макса зі сну. Навпомацки він дістався рукою до телефону, напіввідкритим оком подивився на екран: - Сьома тридцять, можна ще півгодини поспати. Відклав телефон, перевернувся на лівий бік, підіпнув ковдру під спину й знову заснув. Сон під ранок самий сильний. Макс не розумів цього феномену. - Чому, коли намагаєшся заснути ввечері, годин в десять – одинадцять, це ціла психологічна пригода, що завжди втомлює, та варто переключити будильник на десять - п'ятнадцять хвилин зранку, за секунду ти знов у поринаєш в світ сновидінь. Повторний сигнал будильника. Макс дістався телефону. - Восьма ранку, потрібно набратися сил і встати з ліжка, хоча можна ще пів години полежати. В кімнаті 15 градусів тепла, вставати з ліжка без нагальної ї потреби не є тим стимулом, щоб вириватись з зони тепла й безпеки. Макс лежав і думав. Спина вгрілась і він сам того не помічаючи знову заснув. Дзвінок телефону, що лежав біля голови, розбудив його не найкращим способом, та Макс виспався й не звернув на це уваги. Телефонували хлопці з компанії постачальника інтернету, що планували провести кабель в будинок, який Макс придбав. Є година, щоб привести себе до ладу. Макс встав з ліжка, хвилину постояв біля вікна, фокусуючи погляд на засніжені верхівки дерев. – Гарно. За хвилину він спустився на перший поверх й поставив варитися каву. Холодна вода в ванній кімнаті швидко привела Макса в режим дій. Аромат запашної кави й шматок шоколаду скрасили холодний ранок, хлопця що прокинувся в холодній хаті. Почувши гавкіт собак Макс вийшов на ганок й побачив авто хлопців, що мали провести інтернет. Це був гарний початок дня. Макс посміхнувся й вийшов їм назустріч. Відчуття, що супроводжували Макса, від моменту подачі заявки на підключення інтернету в будинок до приїзду хлопців, що мали його підключити, не підвели. Все пішло шкереберть. Хлопці поїхали, залишивши по собі певні інструкції – поради. Макс глибоко вдихнув й видихнув. Слова були зайві й не потрібні. «Shit happens», подумав Макс, взяв сумку й пішов до зупинки. Кроки були короткі, думки відсутні, погляд прямо. Макс зайшов в автобус, сів, дістав телефон й переключився на гру Маджонг. Це відволікло. За десять хвилин, він вийшов з автобуса й попрямував у відділення Нової пошти. Отримавши посилку він взяв її двома руками поперед себе й рушив в напрямку роботи. Дорога видалася не легкою. Раз по раз зринали думки зупинитися та перепочити, та Макс був не з тих, хто робить перерву. Якщо він щось почав то повинен це закінчити. Так він і йшов, перекидаючи пакунок з одного боку на інший, переміщуючи центр ваги з однієї руки на іншу. Він не міг зупинитися. Він ніс станцію на два з половиною кіловат. Він ніс тепло в свій дім.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055848
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.01.2026
автор: Добрий Кіт