Нащо вбіг прожогом по коліна
у штанцях коротких в кропиву?
Я ще зі старого покоління –
квіти бузини до чаю рву.
Рву собі й не думаю про те, як
литки в ліжку схлипнуть від плачу:
шкіру, мов печінку Прометея,
іскорки незримі обпечуть.
© Сашко Обрій.
22.06.24
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055837
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.01.2026
автор: Сашко Обрій