Як тебе не любити,
Києве мій?..
Д. Луценко.
Київ наш сонцеликий
під склепінням зими.
Володимир Великий
хрест возносить з пітьми.
Дзвони київських храмів
до Бога течуть.
Захист Господа - з нами
й правічна могуть.
Ген святая Софія
і величний Богдан,
І засніжені вії
розтуляє Майдан.
Зорить Сотня Небесна,
як Київ стоїть.
Пам’ять наша воскресла –
цей стогін століть.
Б’ють шахеди прокляті
і тривоги виття…
Люди ж гасять багаття
і рятують життя.
Небо вибухи крають,
руїни і дим,
Та дітей захищаєм
серцем своїм.
Київ знав лихоліття,
чув БатИя ходу…
Відшуміли століття –
й знову нищим орду,
Світ з безодні рятуєм,
кривавий наш бій.
Голос пращурів чуєм,
Києве мій.
Серце біль розриває:
нищить ница орда…
Гину й знов воскресаю
із тобою щодня.
Українці здолають
морози й пітьму,
І заквітнуть, заграють,
каштани в цвіту.
Харків, Львів і Полтава…
всі вкраїнські міста,
Мужність ваша і слава
у віки пророста.
Нам боротись і жити
у вирі надій…
Нині ж – ворога бити,
Києве мій!
Скресне «море зелене»,
мирний день розцвіте,
Батько Дніпр широченний
біль війни розмете.
Україні кріпити
свободу і мир…
Жити, мріять, любити,
Києве мій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055818
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.01.2026
автор: Світла(Світлана Імашева)