Вечоріє. В небі сіються зірки
І поволі місяць випливає.
Огортають землю сутінки -
Божий світ в дрімоті затихає.
Зимній дух розгулює в імлі
Та морозом дошкуляє нині.
Срібним сяйвом грають кришталі
На засніженій пухкій перині.
Тиха свічка загляда в вікно
І наперекір пітьмі іскриться,
Всупереч зимі дає тепло,
Помираючи, та не боїться.
Вітер іній сипле врізнобіч,
Немов злиться на біду воскову.
Свічку затушу, щоб цілу ніч
В спокої була пора зимова.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055814
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.01.2026
автор: Коток Оксана