Двері серця відчиняю
І злі почуття
Всі із нього проганяю
Я без співчуття,
А натомість упускаю
Добрі почуття
Та у нім їх залишаю
На усе життя,
Що поволеньки минає
Крізь невпинний час.
Добрі почуття тримає
Серце повсякчас,
Кожну мить. Лише із ними
Серденько. Навік
З почуваннями сумними,
Що терзали вік
Безпощадно, розлучилось
Серденько без слів,
Перед ними зачинилось
На мільйон замків,
Щоб вони у нього більше
Справді не ввійшли,
Бо цього бажа найбільше
Серце й щоб жили
Почування тільки світлі,
Добрі, щоб росли
В нім вони і, мов розквітлі
Квітоньки, цвіли
Буйно, пишно та красиво
На весь світ. Нехай
Дійсно ж станеться це диво!
Серце просить вкрай
Це й надії не втрачає
В те, що прийде мить
Ця, якої так бажає,
Доки стукотить.
Євген Ковальчук, 02. 01. 2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055786
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.01.2026
автор: Євген Ковальчук