Україно, вкотре я тобі
Зізнаюся у своїй любові,
Ніби скарб, нестиму у собі
Почуття це, виплекане Богом.
Україно, матінко моя,
Змучена війною і… розп’яттям,
Та віночок слави не зів’яв,
Бережуть його твої орлята.
Україно, ти мій рай і біль,
Саме з них я тчу свою молитву,
Скупану в матусиній журбі,
Слізьми удовиними политу.
Україно, ти той отчий край,
Де поля купаються у сонці,
Хвиль Дніпрових срібний водограй
У дитячій світиться долонці.
Україно, п’ю твою красу
Кожної хвилини й… не напюся,
Серце на поклон тобі несу
І за тебе Господу молюся!
30.12.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055779
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.01.2026
автор: Ганна Верес