Коли стало усе на місце,
наче вилізла з прірви лайна,
Хтось лишився у ній на вічно,
Хтось не радий та скінчилась війна!
І рубцями хоч всіяне тіло,
А навколо розруха страшна,
Я щоразу встаю, наче Фенікс,
З Богом в серці іду до кінця!
Не згадаю скільки душу вбивати
Намагались мої вороги,
Як топтали мене й неньку Матір.
Не важливо! Головне - не змогли!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055772
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.01.2026
автор: інша