Закрити очі... втомлена земля
Суха, потріскана, нема дощу прощення
Лиш тільки із бетону є стіна
Тверезого, болючого зречення
Де стан з істерек- зцілення болить
Коли випалюють ненависне тавро
О моя земле, як його простити?
Як душу з прірви ще не затягло...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055767
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.01.2026
автор: Квітка))