мов навпаки –
чорною скрипкою в світлім футлярі
темна розколина в стовбурі ясеня
де ховається абсолютний слух.
чує кроки осліплені ваготою
і пташат у гніздах чиї дзьоби
весь час роззявлені до небес
ніби годуються здивуванням.
мов навпаки –
тінь формує свій камінь.
нескреслими іскрами серцевин
сосни щеплені проти жовтня.
розхитані домовини ґрунтів
виштовхують з себе цвяхи грибів –
ліси уміють поставати з живих
навіть сумні і невічнозелені.
мов навпаки –
вода мружиться на водопоях
щоб не бачити над собою не тих.
плещуться губи та язики.
недосяжність і недомовленість –
наче дві сестри
що завжди виграють у ловах
от і тепер
25.10.25
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055754
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.01.2026
автор: Тарас Яресько