Генерал Мороз
Казав знайомий атеїст,
Що Бог усе на світі знає,
До України має хист,
І про державу нам подбає!
А нам бентежитись про те,
Лиш суєта, давно минула,
Бо якось там воно буде,
Не було ж, щоб ніяк не було!
І дійсно, Бог про нас подбав,
Дав три зими, як весни кожна,
Великим снігом не вкривав,
Не бив морозами безбожно.
Неначе батько натякав:
- Готуйтеся найліпше, діти!
Попереджав, а не лякав,
Щоб вчасно встигли все зробити.
А ми натомість, як завжди,
Лиш гідність пафосно плекали,
Незламно гризлися усі,
І навсебіч потужно крали...
Прийшли нарешті зимні дні,
Зненацька... В грудні... Що за лихо!?
Стоять будинки крижані,
Ні світла, ні тепла, ні сміху.
Сусіду знову допоміг,
Той генерал, що звуть Морозом,
Ми ж з холоду не чуєм ніг,
І ремствуєм з замерзлим носом:
- Так де ж той Бог? І се, і те...
Лаштує уряд "надзвичайку",
А Бог у віхолі гуде:
- Читайте, нерозумні байку:
Бабка - муха, пострибуха,
Літом тішилась, пустуха,
Тільки відпочити сіла,
А навкруг зима вже біла...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055752
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.01.2026
автор: Костянтин Вишневський