[i] Андрій Олександрович Кулягін
(03.09.1992 р. – 21.07.2014 р.)
Носи Полтавської області, Шишацького району.
Старший солдат, механік-водій, 93-ої бригади.
Загинув 21 липня 2014 р. у підбитому танку о 10:00 під час бою в селі Піски Ясинуватський району Донецької області. Разом з Андрієм загинули капітан О. Лавренко та молодший сержант О. Вохрамеєв.
[/i]
Ворожий блокпост на розбитій дорозі…
Колона іде українських бійців.
Попереду танк… Екіпаж – у тривозі.
Колону прикрити їм ротний велів.
Тож пильно вдивлявся на шлях просування
Боєць молоденький Кулягін Андрій.
Здійснити поставлене треба завдання,
А в цьому він танку – механік-водій.
Потрапили в засідку – бій зав'язався…
Бандити засіли з надійним щитом:
Два танки у полі та ще заховався
Загін мінометний за їх блокпостом.
Нерівний був бій та бійці не здавались,
Із першого пострілу влучили в танк,
А потім і другому також дісталось…
Вгорі вже свистів мінометний снаряд.
Кінець побратимів ще був не на часі –
Багато бандитів убили тоді.
Вони підірвались уже на фугасі,
Коли розвертались в цій бійні страшній.
Андрій з Олександром загинули зразу,
Живим залишався іще командир.
Тож він підірвав і себе, й танк відразу,
Щоб ворог трофей цей собі не лишив.
Боролися мужньо вони й героїчно.
Себе не жаліли – поклали життя!
Аби в Україні: міцній та єдиній,
Без воєн, у мирі було майбуття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055723
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.01.2026
автор: Ольга Калина