Так хочеться, щоб вся русня скоріш замерзла у пітьмі
Й ніхто не вижив в лютому морозі віри та спокути
Їх не спасуть, а ні молитви, не спасуть, а ні святі
Бо не можливо безкарно простих людей вбивати
За кожним прийде покарання хто так хотів війни
Усіх торкнеться доля й нагадає, що вони творили
Відчують всі розплату і батьки і дочки та сини
Занадто так багато і діями і бездіянням нагрішили
В середньовіччя ми орду російську знов повернем
Без світла, без тепла, нехай загадають хто вони
З болота вилізли колись, туди назад всіх заженем
Зв’язок з життям реальним в пропаганді загубили
Віддячимо по повній ми сусіду, що так довго виє
Через кордон віками заглядав із заздрістю до нас
Сніги розтануть і в болото гниль російську змиє
Нестримно наближається спокути окупантів час
Відчують біль за біль, що завдають роками у війні
Загинуть їхні рідні, наших душі вже не повернути
Нехай повернеться русня в віка де на болоті у пітьмі
Дали князі із Києва їм шанс життя своє нове почати
Але тепер ми заберемо те чого вони не заслужили
Немає нації, не мають віри, тому і не можуть існувати
Забули, що імперію свою вони ж самі і розвалили
Але нахабно знов і знов продовжують собі брехати
Ударити туди потрібно де болітиме їм так як нам болить
Забрати те, що так настирно хочуть в нас забрати
Ми не дамо надії на відродження, нехай росія спить
Тепер ми днем за днем русню з лиця землі ідем стирати
20.01.2026 (Яресько Я.М).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055715
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.01.2026
автор: Ярослав Яресько