*****
Туга серце покидає,
Йде у небуття.
Місце тугоньки займає
Світле почуття –
Щастя те, яке не має
Жодних меж. Воно
Серце міцно обіймає.
Серденьку дано
Щастя, що, неначе сонце,
Серце зігріва
Лагідно так. І не сон це.
Дійсність. І слова
На папір рікою ллються.
Вірш з них виника.
Радісно слова сміються.
Радість проника
Через них у серце й душу.
Я її беру.
В них несу, хай і не мушу,
Щоб лише добру
Та любові так служити,
Щоби мали всі
Змогу з ними в світі жити
В їхній всій красі,
І щоб дійсно з ними жи́ли,
І уже повік
Важко-тяжко не тужили.
Люди хай всі вік
В серці та душі тримають
Їх і їх несуть
Всім тим, з ким же поживають,
Бо ж у цьому суть
Нашого життя на цьому
Світі, де живем,
Навіть хай колись на ньому
Ми усі помрем.
Євген Ковальчук, 31. 12. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055712
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.01.2026
автор: Євген Ковальчук