Юрбою гомонять мої думки,
Потік штурмує, у свідомість плине.
Словесний рій захоплює стрімкий,
Коли навкруг Зима морозить нині.
Поснули всі під кригою струмки,
Та віти крон укрив сріблястий іній.
На дотик він, як цукор весь хрумкий,
Повітря на морозі наче синє.
Засліплює небес ясна блакить,
Тягну до неї я свої долоні.
І пам`ять занотовує цю мить.
Узимку ми на холоді всі сонні,
Але, в серцях завжди вогонь горить,
Коли є зустріч у природнім лоні.
19.01.2026
Фото автора
PS - Сонет написано під час відключення ел.енергії.
Свідоцтво про публікацію: №0050270920260120
© Тетяна Іванова Юртина, 2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055711
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.01.2026
автор: Тетяна Іванова - Юртина