У зиму моє літо заблукало,
Тож сивина розквітла над чолом,
Пливли роки птахами за роками,
Та спогадом верталась я в село,
Таке далеке і близьке до болю,
Бо звідти стартувала у життя,
Там крила гартувалися для волі
І сила духу для усіх звитяг.
Немало їх сипнула мені доля,
Чи то перевіряла міць мою,
Я ж розуміла, мо’, і підсвідомо,
Що перед долі викликом стою,
І фініш мій чекає лиш на мене –
Така, на жаль, є азбука життя:
Комусь насипле щастя повні жмені,
А хтось його й не бачив до пуття.
1.01.2026.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055709
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.01.2026
автор: Ганна Верес