Туман в степу, чорніють будяки:
Стирчать колючі голови від цвіту.
Снаги — в порталах древньої доби,
Прозріння — іній, крок у нове світло.
І як морозом сковане тепло,
Таки коханням серденько зігріте.
Лишився квіт відлякувати зло,
Махрів туман, злітали сльози вихром.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055697
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.01.2026
автор: fialka@