ниткою мінотавр проводить собі
гігієну зубів
ми сидимо з ним за панібрата
наші очі давно вже звикли до
темряви
я постукую його по спині
його шерсть на загривку
шорстка і злипла
він править мені печерні байки
ми сміємося глухо і в унісон
хрипким ревом затягує він мелодію
і я підхоплюю в міру сил
цей спів монотонний
ніби повторює день вчорашній
ніби повторює завтрашній
він розходиться закамарками
об нього набивають гулі собі кажани
він лунає вже самостійно
хтось ззовні тягне за другий кінець
нитки -
поволі і лагідно -
наче витягує з мене
забуті хірургом ножиці
склепіння і стіни першими
розпадаються на нитки
потім приходить і наша черга
врешті-решт лишається тільки спів
25.07.25
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055692
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.01.2026
автор: Тарас Яресько