Любов і Віра у народу вічні,
Чесноти ці Господь до нас привів.
І наша Воля у Віках велична,
Про неї чути всюди море-слів.
Війна вбиває люд, думки-трагічні,
Що дня, як лезо в лоні-почуттів.
Засмучені обличчя всі зустрічні,
Мінорні ноти, біль, прощальний спів…
В родинах будуть довго сумувати,
Та згадувати всі щасливі дні,
Коли були живі всі рідні в хаті.
Раділи разом Сонцю навесні,
Ходили у похід в міцні Карпати.
І не втирали сліз-струмки сумні.
19.01.2026
PS - Сонет написано під час відключення ел.енергії.
Свідоцтво про публікацію: №0050265920260120
© Тетяна Іванова Юртина, 2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055690
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.01.2026
автор: Тетяна Іванова - Юртина