Не збиваю краски я,
Кажу так, як є,
Зима в двадцять шостім році
Вже бере своє́.
Випав сніг перед Різдвом,
Перед Новим роком
І морози підійшли
Не повзком, а кроком.
Зима справжня, як колись,
З снігом, заметіллю
Де морози вже під двадцять
Тиснуть по довкіллю.
Снігу гори намело,
Скрипить під ногами
В "Замково́му" дітлахи
Юрбами з санками
Ковзаються при "Дубках",
Гамір, крики, сміх...
Знайшлось місце в люту зи́му
Дітлахам для втіх.
Інший настрій у дорослих,
Бо добра немає.
Ожеледиця. Війна.
Світло пропадає.
Шість годин нема, дві є,
Зимні батареї..,
А на дво́рі місяць січень,
Зима в апогеї.
Місяць світить в чорнім небі,
Зірки миготять
І нелегко нам збагнути
Кара? Благодать?
Падає на грішні душі
Під Чумацьким шляхом,
Тільки пар і дим кружляють
Засніженим дахом ...
20.01.2026 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055689
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.01.2026
автор: Олекса Терен