Крізь розбиті долі і дороги,
стерті із лиця Землі міста
бачу світлий образ Перемоги,
бачу скрізь усміхнені уста.
В найтемніший час скорботи й болю,
в час найбільших розпачів і втрат,
знай, що ти не сам, що Бог з тобою,
до в'язниці відчаю не втрап.
Тьма ракет, ворожих мін і танків
мрії всі чавитиме, та знай:
найтемніший час – перед світанком.
Ще цвістиме цей стражденний край!
І коли здаватиметься: "Крапка!..",
в час найбільших лих і руйнувань
образ Перемоги зрине раптом –
звістка світла, радісна, нова!
Вір: у мить найбільшої зневіри,
похапцем зриваючи мости,
вороги тікатимуть, мов звірі,
підібгавши зганьблено хвости.
Лиш не проклинай за втрати Бога, –
дякуй за прозріння і за дух:
він зродивсь заради Перемоги,
що ось-ось на наших перелогах
паростком проб'ється крізь біду!
© Сашко Обрій.
18.06.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055665
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.01.2026
автор: Сашко Обрій