Не виносять змії холодів,
Грак латаття на річках боїться,
Жабенята білої криниці
П’ють росу в полоні лопухів.
Так години довгі мерехтять,
Так будують проміжні союзи,
Так рятують дивні друзи* друзів
Цукор додаючи до проклять,
Щоб порфіроносні сови вдень,
Як сріблясту брожку ювеліри,
Майстрували з власного ефіру
Флегматично гнізда для натхнень,
У тісному світі між багать,
Жадібному ,наче тин із хмелю,
Де лукаві очі карамелі
На піску камінчиком блищать.
Що їм треба!? - Дивна риба сом?
Чудо -юдо? Шапка Мономаха?
Безвідмовні верби? Паліндром?
Гномів гурт гучний на євробляхах?
Холодок під шкірою століть?
Кедр ліванський? Рятівна самотність?-
Хаос домінує, як двомовність,
Як ворони в гіллі верховіть…
_____________________________
Не кричи опівночі з вікна ,
Бо почують злодії – хунхузи!
Краще у криницю в лопухи
Заховай себе від любих друзів*,
Звичаї раптові зберігай ,
За закономірністю не слідуй,
Пити каву вдень не забувай,
Прозапас бездумно не обідай!
P/S
https://www.youtube.com/watch?v=qCfms6C0zNQ&list=RDEMbxToKRInevqqQJ2sW7Fl6A&index=27
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055663
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.01.2026
автор: bloodredthorn