Десь півроку мене боліла нога в паху. Я їй терпіла: не могла піти до лікаря – робота. Одного разу ледве йшла до церкви. Мене зустріла подруга, помітила мій похмурий вигляд і запитала:
- Чому ти така «кисла»?
- Сильно болить нога – я їй відповіла. Вона запитала мене:
- Ти віриш, що ранами Ісуса ти зцілена?
- Так написано, отже, так і є, вірю.
Раїса поклала руки на мою ногу і помолилася в Господнє Ім'я і . Запитала мене:
- Ти віриш, що ти зцілена?
- Так, вірю (бо знала закон: буде тобі по вірі твоїй) . Дякую, Тобі Господь, що Ти поніс мої недуги та хвороби. Я зцілена ранами Твоїми. І, як ні в чому не бувало, пішла вільно, без болю далі, дякуючи і прославляючи Господа.
Цього ж літа, йшла вулицею і послизнулася. Хтось мив балкон, і вода текла тротуаром. Я впала і сильно розбила коліно. Дикий біль. Я простогнала: «Ісусе, в Ім'я Твоє віддаю мій біль і рану на Голгофу. Зціли мене. В Ім'я святе Твоє прошу і дякую Тобі». Як у казці, біль зник моментально. У мене була вода з собою, я обмила рану, зняла і заховала колготки в сумку, бо не було смітничка, не бачила, і пішла далі.
За коліно я забула, бо воно не нагадувало про себе. Коли закінчилося служіння, обід та урок у Біблійній школі, і я ховала Біблію в сумку, то побачила закривавлені колготки, глянула на коліно. Замість рани була молода рожева шкірочка, не сплутаєш з тією, що на решті коліна і старе з молодим. Раділи і дивувалися друзі і славили Бога.
Я прославила Господа і щиро дякувала за зцілення за всі дари і благословення Його. З великою радістю пішла додому. Можливо, шанувальникам нової чи й старої філософії смішно. Та й нехай сміються. Я славлю Господа Бога за любов і милість, за чудеса Його для синів людських, за вічне, живе і дієве Слово Його.
Все, що я написала, - абсолютна правда. Підхвалювати, приписувати Господеві щось, що Він не робить, такий же гріх, як зневажати Його.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055659
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.01.2026
автор: Тріумф