Повні серце та душа світлих почуттів.
З ними я уже живу так, як і хотів,
Так, як я цього бажав надзвичайно, вкрай.
Світлі темним почуттям всім поклали край.
Маю в серці та душі я лиш їх одних,
А вони мені дають все, що є у них.
Чемно я його беру і, мов квітів цвіт,
Розквітаю буйно я на увесь цей світ.
Розквіта душа моя пишно, серце теж.
Щастю, що сповня, нема навіть жодних меж.
З ним душа і серце з ним. Повністю я з ним
Йду на світі цім щодня шляхом життьовим,
Що мене веде, немов матінка дитя.
Із теперішнього йду з ним я в майбуття,
У якому в щасті жить, доки стукотить
Серце в грудях в мене, я буду теж щомить
І ділитись щедро ним з усіма людьми,
Щоб щасливими були в цьому світі ми
Всі впродовж всього життя, що всім нам дано,
Бо ж колись без вороття промине воно,
Як би не хотіли ми вічно в світі жить.
Світ такий. Життя таке. Нам це не змінить.
Та змінити в змозі ми те, щоб дійсно жить
Стали ми всі в світі цім в щасті кожну мить
Протягом всього життя. Варто нам лишень
Докладати всіх зусиль, що є в нас, щодень,
Перешкоди всі долать з сил усіх ущент.
Лиш тоді до нас прийде світлий цей момент,
Що у серце принесе світлі почуття,
Як і в душу, бо у них сенс всього життя.
Євген Ковальчук, 31. 12. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055657
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.01.2026
автор: Євген Ковальчук